Вплив музики на психічну діяльність дитини

      Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії). У зв'язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

      Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитини) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливості, розгальмованих дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

       Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги.

      Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти з працею засинає дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м'яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла.

      Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту Панг вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому - заподіює людині шкоди.

      Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на того, хто говорить. Наше внутрішнє стан, наші думки, ставлення до світу виявляються в зміст промови і в її інтонаційної забарвленням. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, у свою чергу відкладає відбиток на психологічному стані слухача, впливає на наші стосунки з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос говорить породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошений спокійним, м'яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю його бажання.

Музичне виховання дитини в сім’ї

     У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш і багатші почуття, вони більше відповідають на почуття і переживання інших людей. Краще, швидше і повніше вбирають в себе все нове, як правило добре вчаться в школі.

     Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті ,хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей, знає з яким натхненням вони співають, танцюють.

     Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають,що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика і наука. Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами:співати дитині пісні,привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти.

     Треба дотримуватись того,щоб діти не просто раділи музиці,а вчилися переживати закладенні в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: «Яка це музика,весела чи сумна, спокійна чи навпаки схвильована, про така музика може розповісти? Що під неї хочеться робити?»

    Іноді не називаючи  твір, пропонувати дитині назвати його. Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвиває їх творчі здібності.

    Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок,оповідань,тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний.

      Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати яка це пісня. Таким чином потрошку непомітно дитина привчається до музики. Внаслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися:більше співати,слухати музику,танцювати. Треба створити в сім’ї атмосферу любові до музики, схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Треба пам’ятати, що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

           Музика - прекрасний спосіб заспокоїти дитину у віці до 1 року. Відомо, що музика може втихомирити навіть дику тварину.

     Є звуки, які справляються з цим краще всього, - це звуки природи і, так званий, білий шум.

       Але музику можна включати не лише для того, щоб заспокоїти дитину. Вона також впливає і на багато аспектів розвитку дітей.

    Але розпочнемо із спокою. Якщо є ситуації в яких дитина починає капризувати і кричати, досить, за декілька хвилин до цього, включати заспокійливу музику, і ситуація почне повільно виправлятися. Для розвитку в дитині музичності не обов'язково шукати спеціальну музику - просто слухайте Ваші улюблені пісні. Якщо на верхніх рядках вашого хітпараду стоїть джаз, дитина буде із задоволенням слухати пісні Луї Армстронга і Ели Фицжеральд і спостерігати за Вашими діями на кухні. Навіть якщо Ви любите ретро музику 80х або африканські ритми, музика у будь-якому випадку благотворно вплине на настрій і поведінку дитини.

     Окрім музики, яку Ви самі слухаєте, музичний ринок пропонує сотні дисків з дитячими піснями і колисковими. Уранці і вдень можна слухати рухливішу і ритмічнішу музику, а увечері спокійнішу.

     Діти майже з самого народження починають пізнавати світ за допомогою звуків. Музика надасть дитині величезний матеріал для побудови свого світогляду. Чим старше він ставатиме, тим більше він розумітиме цю музику. Пізнання світу через музику дозволяє розвинути слух, музичне сприйняття світу і смак з пелюшок. Намагайтеся різноманітити музику, яку включаєте дитині, щоб він мав широке уявлення про музику в цілому, а не думав, що у світі існує тільки блюз. Поступово, Ви почнете помічати яка музика більше йому подобатися і яка позначається на його поведінці сприятливо.

     Наші предки підсвідомо відчували, що ї колискова пісня має лікувальну ( психотерапевтичну дію).Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довір'я до всього живого, один до одного .Нажаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут - в пам'яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку - це відома імперично знайдена істина.

 Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об'єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня. Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному.Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч -на -віч із своєю бідою, душевною травмою.Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх - це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.

Дитина має очевидні музичні здібності, якщо:

·   Впізнає мелодії

 ·    Почувши музику, із задоволення підспівує або поспішає танцювати під неї

 ·    При співі або грі вкладає у виконання почуття і емоції

 ·    Розуміє і може описати словами характер і настрій музики

 ·    Самостійно наспівує почуті мелодії

 ·    Швидко і легко повторює ритм і мелодію

 ·    Вигадує власні мелодії

·      Навчився або вчиться грати на якому-небудь музичному інструменті

·     Має музичні переваги щодо вибору діяльності.

Дитина має артистичні здібності, якщо: ·    

-   З легкістю спілкується з іншими дітьми і дорослими

 ·   З великим бажанням виступає перед аудиторією

 ·    Вміє добре викладати свої думки

 ·    Прагне викликати емоційні реакції у інших, коли із захопленням щось розповідає

 ·    Часто виражає свої почуття мімікою, жестами, рухами

 ·    Змінює тональність і вираження голосу, мимоволі наслідуючи людину, про яку розповідає

 ·    Легко копіює чиїсь пози, вираз обличчя і тому подібне

 ·    Пластично і органічно рухається

 '    Любить і розуміє значення красивого одягу,  вбрання для створення образу.

Музично-театралізована діяльність як один із засобів

формування творчої особистості

           Кожен рік в дитячий садок приходять різні діти: кмітливі, тямущі і не дуже, контактні і замкнуті… Але всіх їх об’єднує одна, з моєї точки зору, проблема – вони дивуються і захоплюються все менше і менше, інтереси їх одноманітні: ляльки Барбі, моделі машинок, комп’ютери, ігрові приставки… Та наше суспільство як ніколи потребує активних і творчих людей. Як же пробудити в дітях цікавість до світу і до самих себе?  Як зробити творчу діяльність потребою, необхідною часткою життя?

          Розмірковуючи над цим питанням, приходиш до висновку: допомогти може театр та музично-театралізовані ігри. Беручи участь у театралізованих іграх, дитина входить в образ, перевтілюється в нього, живе його життям. Тому драматизація та театралізація є найбільш розповсюдженим видом дитячої творчості. Це пояснюється двома основними моментами: по-перше , драма, що основана на діях які виконує сама дитина, найбільш близько, дієво і безпосередньо поєднує художню творчість з особистими переживаннями. Другою причиною близькості драматичної форми для дитини є зв’язок будь-якої драматизації з грою. Драматизація ближче, ніж будь-який вид творчості, безпосередньо пов’язана з грою, яка є коренем всієї дитячої творчості. В цьому й заключається найбільша цінність дитячої гри “в театр”. Гра-драматизація дозволяє вирішити безліч завдань програми дитячого садка: від ознайомлення з суспільними явищами до формування елементарних математичних знань фізичної досконалості.

        Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційності ігор дають можливість використовувати музично-театралізовані ігри з метою всебічного розвитку особистості.

        Отже, ми повинні  докласти чимало зусиль, щоб заняття з дітьми музично-театралізованою діяльністю були вдалими, на високому професійному рівні, щоб вирішити головну проблему дитячого закладу – створити всі умови для своєчасного, повноцінного, всебічного, фізичного, психологічного та духовного розвитку дитини.

        Таким чином  хочу довести, що систематична робота з дітьми музично-театралізованою діяльністю – умова розвитку творчих здібностей, формування театралізованих здібностей дошкільників, формування естетичних смаків дітей.

Музична діяльність

Формування зв’язного мовлення з використанням різних видів діяльності.

« Музика – уява – фантазія – казка – творчість – ось доріжка, йдучи якою дитина розвиває свої духовні сили».

             Василь Сухомлинський

Величезне значення музики в житті дитини важко переоцінити. На жаль, могутні розвивальні можливості музики досі недооцінені педагогами. Часто вважають її прерогативою музкервівників. Утім, саме вихователі мають можливість застосовувати музику протягом дня як чинник різнобічного розвитку малят. Щоб підтримати дітей у їхніх природніх творчих прагненнях і проявах, треба вміти запропонувати їм такий матеріал, з яким вони зможуть творити і фантазувати. Одним з таких матеріалів може бути музика.

Сучасний світ – це світ креативних особистостей, адже вершин у ньому досягають лише ті, хто мислить неординарно, творчо, хто нестандартно підходить до розв’язання будь-яких проблем. Умови для розвитку у дошкільників креативності можна забезпечити, зокрема, на музичних заняттях. Ще Василь Сухомлинський стверджував, що музика пробуджує енергію мислення навіть у найінертніших дітей. Музика формує художній смак, активізує потребу в самостійному та неординарному мисленні, збагачує внутрішній світ, розвиває творчу уяву. А для людини творча уява – це ключик, який відмикає двері у нове, досі незнане життя, це одна з неодмінних умов формування креативності.

Як слова і музика в пісні, так мовлення і музика на занятті дуже тісно пов’язані. «Мистецтво виховання містить насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця», -  писав Василь Сухомлинський. «Слово ніколи не може достеменно пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів…Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів. Пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики». Про це слід пам’ятати педагогам, а тому й відчувати відповідальність за будь-який свій коментар до музики – саме він може закарбуватися у пам’яті, позначитися на враженні вихованців про музичний твір на все життя.

Після слухання твору діти розповідають, які образи, картини, події намалювала їм музика. Під час аналізування музики можна запропонувати дітям уявити себе композитором і вигадати власну назву до прослуханого твору або свій варіант темпу музики тощо. Такі міні-ігри сприяють розвитку асоціативного мислення і творчої уяви дітей.

У ході занять можна використовувати так звані «словесні навігації» - прості, короткі загадки та вірші, на які треба реагувати мімікою, рухами, жестами. Багатий матеріал для інсценізації дають народні пісні, потішки, приспівки, забавлянки, заклички. . Так, дівчинка бере ляльку, «вмиває» її та приспівує: Водичко, водичко, умий Галі личко,

         Щоб очки ясніли, щоб щічки рум’яніли,

         Щоб сміявся роток, щоб кусався зубок.

Вокальні навички дошкільників удосконалюються під час складання пісенних відповідей. Можна ставити дітям музичні запитання, як-от: «Зайчик, Зайчик, де бував?» Діти самостійно імпровізують: «Я в садочку танцював!» Старших дошкільників слід спонукати складати пісні на їхні власні слова. Але першу потрібно навчити відчувати ритмічну пульсацію поетичного рядка і, власне, римувати, наприклад: сонечко – віконечко, діти – квіти, струмочки – листочки, весна – красна…

Особливий тип музичної педагогіки ,яку  зазвичай називають креативною, -  це педагогіка Карла Орфа. Вона створює всі умови для дітей, щоб творити свою музику, дає змогу оптимально поєднувати кілька видів діяльності дошкільників: логорітміку, спів, рух та гру на музичних інструментах. Така синкретична діяльність дуже подобається дітям і, водночас, розвиває їхній творчий потенціал, адже діти не лише слухають чи виконують музичні п’єси, а й самі творять музику. Принаймні, цього прагнув сам Карл Орф. Він написав багато вправ, пісень, ігор, у процесі виконання яких дозволена творча свобода – варіаційність та імпровізація.

Працювати за системою музичного виховання Карла Орфа  потрібно починати з розучування з дітьми мовленнєвих та музично-рухових вправ. Сутність цих вправ – у декламації віршів або прози під супровід: «озвучених» жестів (плескання, виляскування тощо), голосових звукових ефектів (кряхтіння, шепотіння, цокання язиком тощо), ритмічного акомпанементу шумових музичних інструментів.

Мовленнєві вправи доцільні для загального музичного розвитку, бо легкі й доступні для всіх дітей. Використання мовленнєвих вправ допомагає розвивати в дитині почуття ритму, формувати хорошу дикцію, артикуляцію, допомагає ввести дитину в світ динамічних відтінків і тембрової розмаїтості, ознайомити з музичними формами.

За аналогією до текстів орфівських мовленнєвих вправ можна підбирати власний літературний матеріал – лічилки, дражнили, заклички, потішки, казки тощо. Таки вправи доступні дітям і молодшого, і старшого дошкільного віку. Проте зазвичай молодші дошкільники супроводжують текст вправ рухами, запропонованими вихователем або музичним керівником, а старші – підбирають супровід самостійно.

До ефективних інструментів навчання та виховання належать також музичні ігри. Це – невичерпне джерело вражень, думок, емоцій, запитань, дій, способів розв’язання різних проблем. Завдяки музичній грі педагог отримує необмежені можливості у створенні умов для прояву творчих сил дитини, а тому музична гра ніколи не перетвориться на іграшку з вичерпаним потенціалом. Під час музичної гри формується художня культура дітей, їхня здатність оцінювати явища дійсності, виробляється естетичний смак, збагачується світовідчуття.

Кеменяш Вікторія Юріївна – музичний керівник Голубинського ДНЗ.

Девіз: «Ніколи не бійся, що в тебе щось може не вийти - роби, намагайся, дерзай!

             Адже якщо ти будеш діяти, шансів що щось зміниться не буде зовсім ...»

1993 року народження.

Освіта вища. В 2016 р. закінчила Дрогобицький Державний університет.

Кваліфікаційна категорія  - спеціаліст; вчитель музичного мистецтва, художньої культури, етики, естетики.

Педагогічний стаж – 3 роки.

Дошкільний вік надзвичайно важливий для наступного оволодіння людиною музичною культурою . Якщо в процесі музичної діяльності буде розвинене музично - естетичне свідомість дітей , це не пройде безслідно для їх подальшого розвитку , духовного становлення .
Купуючи в процесі музичної діяльності певні знання про музику , уміння і навички , діти долучаються до музичного мистецтва . Важливо , щоб у процесі музичного виховання придбання знань , умінь і навичок не було самоціллю , а сприяло розвитку музичних і загальних здібностей , формування основ музичної і загальної духовної культури .
Суспільство зацікавлене зберегти і передати майбутнім поколінням духовні цінності , в тому числі музичну культуру. Діти повинні розвиватися через пізнання культурної спадщини , виховуватися так , щоб бути здатними його примножувати .
Рішення задач музичного виховання дітей залежить від педагогічної майстерності , умов , методів виховання , уваги , як батьків , так і вихователів. Так само важливо щоб педагог - музикант в дитячому дошкільному закладі підготував музичну базу дитини для подальшого його розвитку .

                                 «Розвиток музично-ритмічних рухів у дітей дошкільного віку»

Велике значення для збереження фізичного та психологічного здоров'я дітей має активізація їх творчого потенціалу, створення атмосфери пошуку, радості, задоволення, розвиток дитячої індивідуальності, задоволення індивідуальних їхніх потреб та інтересів.

Музика, рух - це кошти, які благотворно діють на здоров'я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксаційну функцію, допомагають домогтися емоційної розрядки, зняти розумову перевантаження і втоми. Ритм, який музика диктує головного мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець, допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дає певний психотерапевтичний ефект.

Використовуючи свій досвід роботи з розвитку музично - ритмічних рухів у дітей дошкільного віку, на основі особливостей дітей я розробила програму факультативного курсу.

Новизна даної програми полягає в наступному:

• Використання авторського музично-рухового матеріалу (музичні постановки) -

• Розподіл музично-рухового репертуару по віковій категорії.

• Використання різних видів занять (сюжетне, заняття - імпровізація, ігрове) -

Мета даної розробки: розвиток музично-ритмічних рухів у дітей дошкільного віку.

Завдання:

1. Розвиток рухових якостей і умінь, розвиток координації рухів, формування правильної постави, красивої ходи.

2. Збагачення рухового досвіду дітей різноманітними видами рухів.

3. Розвиток творчих здібностей, потреби в самовираженні в русі під музику.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ НА ГУРТКОВІЙ РОБОТІ «ХОРЕОГРАФІЯ»

Весь процес навчання дітей ділиться на 3 етапи.

1. Початковий етап навчання вправі (окремому руху).

2. Етап поглибленого розучування вправи (рухів, музично-ритмічних композицій)

3. Етап закріплення та вдосконалення знань рухових навичок.

Початковий етап навчання характеризується створенням попереднього подання про вправу. На цьому етапі навчання педагог розповідає, пояснює і демонструє вправи, а діти намагаються відтворити побачене, випробувати вправу, наслідуючи педагогу.

Назва вправ, що вводиться педагогом на початковому етапі, створює умови для формування його образу, активізує роботу центральної нервової системи дітей.

Показ вправи відбувається в дзеркальному зображенні.

Пояснення техніки виконання вправи доповнює ту інформацію, яку дитина отримала при перегляді. Перші спроби опробування вправи мають велике значення при подальшому формуванні рухової навички.

Успіх початкового етапу навчання залежить від умілого попередження та виправлення помилок. При вдалому виконанні вправи доцільно його повторити кілька разів, закріпивши тим самим попереднє уявлення про нього.

Етап поглибленого розучування характеризується уточненням і вдосконаленням деталей техніки виконання вправ.

Основне завдання цього етапу зводиться до уточнення рухових дій, розумінню дітьми закономірностей руху, удосконалення ритму, вільного і злитого виконання вправи.

Головною умовою навчання на цьому етапі є - цілісне виконання вправи. Кількість повторень в занятті збільшується, в порівнянні з попереднім етапом. На етапі поглибленого розучування діти набувають деякий досвід у виконанні рухів по показу педагога і запам'ятовують кілька композицій. Все це сприяє розвитку у дітей самостійно виконувати вивчені вправи в цілому.

Етап закріплення і вдосконалення характеризується утворенням рухової навички і переходом його до творчого самовираження в русі під музику.

На цьому етапі необхідно вдосконалювати якість виконання вправ і формувати у дітей індивідуальний стиль.

Етап вдосконалення вправи і творчого самовираження вважається завершеним лише тоді, коли діти почнуть вільно рухатися з повною емоційної і естетичної віддачею.

На заняттях ритмікою підбір вправ відповідає можливості та підготовленості дітей.

Тривалість занять обумовлене віком займаються (3-4 роки - 15-20 хвилин-4-5 років - 20-25 хвилин-5-7 років - 30-35 хвилин) - заняття складається з підготовчої, основної та заключної частин Вступну частину складають вправи і руху динамічного характеру, що впливають на весь організм: ходьба, біг, стрибки. Потім слід основна частина, яка починається з поклону. Третя частина заняття - музично-ритмічна - найбільш динамічна. Тут включені танцювальні рухи, творчі завдання, танцювальні композиції, хороводи, завдання на побудову та перестроювання. У цій частині завдання діти самостійно можуть створювати музичні образи.

Вправи розподіляються з урахуванням зростання фізіологічного навантаження в основній частині заняття. У підготовчій частині об'єднуються вправи прості з координації, малі за амплітудою і виконувані в повільному помірному темпі- поступове збільшення цих параметрів руху і темпу призводить до посилення навантаження в основній частині-в заключній частині навантаження поступово знижується.

Музика на занятті доступна сприйняттю дитини. Використовується дитячі пісні, пісні з мультфільмів, естрадні та класичні твори.